Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ – початок І тисячоліття до н.е.). У VIII столітті до н.е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У VI–VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов’ян. У період Київської Русі (ІХ–ХІІ століття н.е.) по річці Орелі проходив кордон із землями кочівників, де не раз зустрічалися у жорстокому бою руські воїни з половцями. Монголо—татарська навала спустошила Придніпров’я. Ця територія дістала назву “Дикого поля”.

Нове заселення пов’язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п’ять були на території області.

Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ. У 1783 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії.

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області.

У другій половині XVIII і XIX столітті постійно зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році – 54, в 1854 році – 120 і в 1860 – 288.

Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Зростала кількість населення. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році – 2800 тис. осіб. Будувалися залізниці, нові підприємства добувної, обробної та металургійної галузей промисловості.

На початку ХХ століття Катеринославська губернія займала перше місце на Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів.

У 1923—1925 роках у зв’язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький.

У 1926 році Катеринославський округ об’єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

Дніпропетровці глибоко шанують пам'ять своїх талановитих земляків. Лише за останні роки встановлені пам'ятники історикові Дмитру Яворницькому; видатному діячу, інженеру, науковцю Олександру Полю, завдяки трудам якого були розвідані та почали розроблятися родовища залізної руди, кам'яного вугілля, було розпочате промислове будівництво і багато іншого, що дозволили Катеринославщині у ХІХ ст. стати однією з найбільш розвинених губерній; поетесі Фросині Карпенко; реконструйовано могилу та пам'ятник видатному сину України, кошовому отаману Війська Запорізького Івану Сірку, збудовано меморіал на місці битви у 1648 році війська Гетьмана України Богдана Хмельницького з польським військом.

За матеріалами сайту http://www.adm.dp.ua